Сторінками історії
Сторінками історії
Ще задовго до перших поселень територією теперішнього Доброслава пролягали чумацькі шляхи.
Починаючи з 16 сторіччя, Куяльницьке озеро, що впадало в Чорне море, було центром видобутку солі, бо вода тут випаровувалася і місце ставало непридатним для рибацтва. У ті часи сіль коштувала дуже дорого, тому на Куяльник і почали свою ходу чумаки-далекобійники. Орієнтуючись по зірках у небі, вони везли цей білий скарб на ярмарки у міста та села. Є точні історичні дані, що у 18 столітті запорожці добувати сіль у лиманах біля Хаджибея. Сам кошовий Петро Калнишевський 1774 року писав коменданту: “Нам стало відомо, що у приморських лиманах між Тилігулом та Дністром, сіла вже сіль” й просив дозволити козакам Війська Запорізького набрати її там 100 возів, “бо козакам для приготування каші солі не вистачає”. Тут, напевно, слід пояснити, що означає “сіла вже сіль” і як саме віддавна здобували сіль на Хаджибеївських лиманах чумаки та козаки. Сіль осідає негайно після спаду весняної води, тобто у червні, та продовжує на початку липня, а у серпні починається видобуток... Робітники зі спеціальними возами заїжджають далеко в озеро... сіль складає дно, а вода тримається зверху. Потім особливими вилами й лопатами сіль ламають та завантажують у вози. Вода по вилах стікає, а сіль, що вже підсохла, скоро твердішає й складає суцільну масу.
На жаль, відомостей про козацькі поселення на нашій території немає. А от в околиці є. Наприклад, місцеві дослідники історії стверджують, що недалеко біля нинішнього села Зориново колись було поселення – козацький хутір, там формувалися козацькі полки. Доказом того є і історична знахідка, яку, за допомогою металошукача, знайшли місцеві мешканці – козацький хрест, датований приблизно 1685-87 роками. На хресті було зображення – піка наперехрест з рукою. Є припущення, що це рука отамана Сірка.
Іван Сірко був кошовим отаманом війська Запорозького, який провів близько 60 битв, жодного разу не зазнавши поразки. Вороги називали його «руським чортом», настільки боялися. Після власної смерті Сірко заповів відрізати йому праву руку та брати її в походи. Запорожці виконали заповіт свого отамана і перед битвами виставляли до ворогів руку кошового зі словами: «Душа і рука Сірка з нами!», бо були впевнені, що рука приносить вдачу і гарантує перемогу у бою. Тому то і на хресті, знайденому на цій території, була рука, мабуть, козаки вірили, що такий хрест захистить їх в бою. Єдине, що рамена на хресті були зігнуті всередину, за історичними довідками, так робили, коли козаку загрожувала якась небезпека. Він загинав романа, аби вороги не побачили, до якого полку козак належить.
Недалеко від села Зоринове є старовинні криниці, яким, за свідченням істориків, не менше 200 років. Там теж було поселення, але за радянських часів воно було знищене.
Доброслав заснований у 1802 році поміщиком Антоном Кодинцевим, що й дало населеному пункту першу назву Антоно-Кодинцеве. Поміщик купив тут землю, завіз сюди частину своїх кріпосних з Полтавщини і у губернії розпочалося життя.
За радянських часів селище було перейменоване в Комінтернівське, а вже у 2016 отримало нинішню назву Доброслав.
